Історія електронних компонентів — це, по суті, стисла історія розвитку електроніки. Електронна техніка — нова технологія, яка почала розвиватися наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., отримала найшвидший розвиток і найширше застосування у ХХ ст., ставши вагомим маркером сучасного науково-технічного прогресу.
У 1906 році американський винахідник Джон де Форест винайшов вакуумну лампу. Перше покоління електронних продуктів було зосереджено навколо вакуумних ламп. Наприкінці 1940-х років був винайдений перший у світі напівпровідниковий транзистор. Його невеликий розмір, портативність, енергоефективність і довгий термін служби призвели до його швидкого впровадження в різних країнах, значною мірою замінивши вакуумні лампи.
Наприкінці 1950-х років з'явилася перша в світі інтегральна схема. Він інтегрував багато транзисторів та інших електронних компонентів на одному кремнієвому чіпі, що дозволило мініатюризувати електронні продукти. Інтегральні схеми швидко еволюціонували від малих-інтегральних схем до великих-інтегральних схем і дуже-великих-інтегральних схем, спонукаючи електронні продукти до високої ефективності, низького енергоспоживання, високої точності, високої стабільності та інтелекту.
Оскільки чотири етапи розвитку електронних комп’ютерів чудово ілюструють характеристики чотирьох етапів розвитку електронних технологій, далі буде пояснено характеристики чотирьох етапів розвитку електронних технологій шляхом вивчення чотирьох епох розвитку електронних комп’ютерів.
Індустрія електронних компонентів, яка виникла та швидко розвивалася у 20 столітті, принесла величезні зміни у весь світ, роботу та спосіб життя людей. Історія розвитку електронних компонентів - це, по суті, історія електронної промисловості.
